Методична скринька

       Закони України «Про освіту», «Про охорону дитинства», «Про дошкільну освіту», постанови Кабінету Міністрів, державна національна програма «Діти України» передбачають доступ кожної дитини до освіти, її навчання

в школі відповідно до здібностей і можливостей.

        Своєчасне оволодіння мовою – основа розумового розвитку дитини, запорука повноцінного навчання та спілкування з людьми. Різні відхилення мовного розвитку негативно позначаються на сприйманні мови, висловлюванні власних думок, оволодінні знаннями та формуванні особистості дитини.

  ПРИЧИНАМИ РОЗЛАДІВ МОВЛЕННЯ У ДИТИНИ МОЖУТЬ БУТИ:

  1.   Недостатня рухливість органів артикуляційного апарату або наявність дефектів в їх будові. Неправильне положення зубів (прикус): прогнатія, прогенія та відкритий прикус – язик при цьому просувається між зубами (міжзубна вимова звуків [с], [з], [ц]). А причина в тому, що діти довго смокчуть соску, палець. Може бути органічна вада – коротка під’язикова вуздечка, неправильна будова зубів. Щоб попередити ці дефекти, потрібно вчасно звертатись до стоматолога, ортодонта.

 2.   Зниження слуху. Батькам необхідно оберігати слух дітей від постійних сильних звукових впливів (голосно не включати телевізор, радіо, магнітофон). При захворюванні органів слуху необхідно звертатись до сурдолога.

 3.   Надмірне форсування мовленнєвого розвитку. Не можна навантажувати дитину в ранньому віці  складними мовленнєвим матеріалом; повторювати   незрозумілі слова, слова складної складової   структури, складні вірші, читати складні  художні твори, які написані для дітей шкільного віку, вимагати вимовляти звуки,які ще недоступні для дітей даного віку, артикуляційний апарат яких ще не сформований.   Деяким батькам подобається, що їхня  дитина неправильно вимовляє звуки, захоплюються цим, вимагають повторювати слова з  цими звуками.

 4.   Неправильне мовлення спілкування батьків з дитиною («сюсюкання»). Мовлення не передається спадково, але діти його наслідують у спілкуванні з оточуючими. Тому мовлення батьків у розмові з дитиною повинно бути правильним, виразним, чітким, точним, ніколи не повторювати за дитиною. Спотворені звуки, не змінювати слова (бі-бі, бу-бу, ту-ту…). Батьки  повинні спілкуватись з дитиною спокійно, привітно. Якщо батьки поспішають у розмові, роздратовані, то і діти говорять так само.

 5.    Наслідування у вимові дорослих людей з вадами мовлення (якщо вони є оточені).

 6.    Двомовність у сім’ї.

 7.    Педагогічна занедбаність дитини.

 8.    Недорозвиток фонематичного слуху.

 9.    Недостатній розумовий розвиток дитини.

 10.  Негативні фактори в період вагітності і пологів.

 11.  Часті хвороби, інфекції, травми до 3 років;

           В  нашому закладі існують  ортопедичні групи у яких відбувається корекційно -відновлювальна робота з дітьми з порушеннями опорно-рухового апарату, мовленнєвими  та психофізичними вадами у розвитку. У ці групи можна потрапити тільки за призначенням лікаря та пройшовши психолого-медико-педагогічну консультацію.

          За висновком медико-педагогічної консультації та результатами обстеження мовлення дитини батькам роз'яснюються сутність  логопедичного діагнозу  та основні напрями роботи з дитиною.

           Як відомо, вся робота по формуванню мовної діяльності умовно може бути розділена на етапи:

  • розвиток мотиваційної основи мовної діяльності і формування імітативних здібностей;

 • розширення словникового запасу і вдосконалення граматичного ладу мовлення;

  • розвиток діалогічної і монологічної форм мовлення.

           На кожному з цих етапів одночасно вирішується цілий ряд корекційних цілей і завдань. Одна або декілька з цих цілей і завдань висуваються в якості ведучих, першорядних.

  ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ:

  1. Формування навички розуміння мови.

  2. Уточнення значень слів, наявних у дітей в активному запасі, знайомство 

 з новими словами, оволодіння способами вживання нової лексики.

  3. Уточнення значень наявних у мові дітей граматичних форм, оволодіння 

 новими граматичними формами і конструкціями, дослідження їх в 

 самостійній мові.

  4. Формування навички зв'язного діалогічного та монологічного мовлення.

  5. Формування і розвиток навичок  мовномисленній  діяльності (мовного

 аналізу, синтезу, мовних узагальнень).

 6. Формування і вдосконалення звукової сторони мови.

       Кожного з батьків необхідно націлити на систематичну, тривалу роботу з 

 дитиною. Нагадати, що чітка і правильна мова потрібна дитині протягом всього його життя,  а скорегувати недоліки переважно в дитячому віці - всьому свій час.

  НАПРЯМИ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ:

  • Консультування з проблем мовного розвитку;

  • Обстеження і аналіз мовного порушення;

   • Корекція порушення звуковимови;

   • Удосконалення лексико-граматичної будови та зв'язного мовлення (накопичення   словника, побудова фраз, вживання прийменників, закінчень слів та ін..);

   • Навчання грамоті.